Зміст

Геморагічний шок входить до категорії гіповолемічних шоків і є критичним станом, який потребує негайного лікування у відділенні реанімації та інтенсивної терапії. Геморагічний синдром не є самостійним захворюванням, а являє собою неспецифічний патологічний стан, що виникає на тлі інших порушень здоров'я. 

Він має особливу важливість для медичних фахівців усіх профілів, оскільки характеризується швидким прогресуванням, тяжким перебігом і несприятливим прогнозом у разі відсутності негайної допомоги.

Що таке геморагічний шок?

Геморагічний шок - це серйозний медичний стан, який виникає внаслідок значної втрати крові. У зв'язку з великою втратою крові організм не може достатньо забезпечити тканини киснем, що може призвести до порушення функції органів і, в кінцевому підсумку, смерті.

Цей тип шоку може виникнути внаслідок травми, кровотечі після операції, внутрішнього кровотечі через розрив судин або ураження органів, а також внаслідок масивної крововтрати під час різних медичних станів, таких як руйнування черевних аорти, гостра панкреатит або гостра анемія.

Симптоми геморагічного шоку включають блідість шкіри, холодний та липкий піт, швидке пульсування, слабкість, запаморочення, збентеження або втому, а також може відчуватися загрозлива сонливість або збудження.

Лікування геморагічного шоку включає відновлення кровообігу та крововтрати, що може вимагати трансфузії крові або інших кровозамінників, а також хірургічного втручання для зупинки джерела кровотечі.

Ознаки і критерії для діагностики захворювання

Основним фактором, що лежить в основі важкого геморагічного шоку, є велика крововтрата, яка перевищує 25–30% об’єму циркулюючої крові (1,25–1,5 л). У пацієнтів може спостерігатися спрага, порушення свідомості, блідість шкіри та слизових оболонок, запавші вени, тахікардія (частота серцевих скорочень більше 100 за хвилину). 

У пацієнтів похилого віку частота серцевих скорочень може залишатися незмінною. Пульс може бути слабого наповнення, у важких випадках (при втраті більше 30% об’єму циркулюючої крові) пульс стає ниткоподібним або зовсім не пальпується на периферичних артеріях. 

Зниження артеріального тиску є одним з ключових симптомів; спочатку може спостерігатися зниження пульсового тиску, а потім систолічного та діастолічного. Для перфузії органів критично важливим є систолічний артеріальний тиск, який менше діастолічного; у нормі цей показник становить 75–85 мм рт.ст.

При незначній крововтраті центральний венозний тиск може залишатись нормальним, але при поглибленні шоку він зменшується нижче 60 мм водного стовпа. 

Гіповолемія може бути оцінена за допомогою зниження тиску заклинювання в легеневій артерії (ДЗЛА) до менше ніж 7 мм рт.ст. Серцевий індекс може бути менше 2,5 л/хв/м², а опір периферичних судин збільшується. Діурез зменшується.

Лабораторні показники також можуть свідчити про геморагічний шок. Серед них: анемія, яка характеризується концентрацією гемоглобіну менше 100 г/л, кількістю еритроцитів менше 3 * 10^9/л, а також зниженням гематокриту менше 0,30 л/л. 

Можливий розвиток метаболічного ацидозу з показником рН менше 7,3 та дефіцитом основ від -3 ммоль/л. Насичення венозної крові киснем може зменшуватися, а рівень лактату у крові збільшуватися, що свідчить про порушення транспорту кисню до тканин та його споживання.

Умови для надання медичної допомоги

На перед госпітальному етапі необхідно надавати термінову медичну допомогу, а в стаціонарі - умови для лікування в операційній чи відділенні інтенсивної терапії. Для діагностики проводиться наступна програма:

1. Проведення візуального огляду для визначення джерела крововтрати та оцінки загального стану хворого.
2. Обов'язкове вимірювання частоти серцевих скорочень (ЧСС), артеріального тиску (АТ), центрального венозного тиску (ЦВТ) за допомогою катетеризації центральної вени (якщо можливо, вимірювання тиску в легеневій артерії (ДЗЛА)), серцевого індексу (СІ), опору периферичних судин (ОПС), а також вимірювання діурезу.
3. Проведення лабораторного обстеження, яке включає визначення групи крові та резус-фактору, загального аналізу крові та сечі, коагулограми, біохімічного аналізу крові, а також ЕКГ та вимірювання показників кисневого гемоглобіну та рівня лактату.

Діагностика

Діагностика шоку у пацієнта ґрунтується на аналізі клінічних даних та результатів лабораторних досліджень. Жоден окремий показник стану здоров'я або окреме лабораторне дослідження не можуть однозначно підтвердити наявність шоку. 

Члени травматологічної команди повинні на ранніх етапах виявити ознаки недостатньої перфузії тканин, аналізуючи клінічні симптоми, що зазвичай спостерігаються у пацієнтів. 

Діагностика геморагічного шоку передбачає перевірку таких факторів:

• колір та температура шкірних покривів;
• пульс;  
• АТ;  
• визначення об'єму крововтрати;
• «шоковий індекс Альговера» (ЧСС/АТ сист);  
• погодинний діурез;  
• визначення ЦВТ;  
• гематокрит;  
• КЛС крові.

Лікувальна програма

Діагностика та лікування шоку мають відбуватися практично одночасно. Для більшості пацієнтів з травмами медичні фахівці зазвичай вважають, що шок є геморагічним, якщо інша причина шоку не є очевидною. 

Основний принцип лікування полягає у зупинці кровотечі та відновленні втраченого об'єму крові та включає в себе наступні кроки:

1. Зупинка кровотечі (потребує швидкого хірургічного гемостазу).
2. Нагрівання пацієнта.
3. Інфузійно-трансфузійна терапія: об'ємна швидкість залежить від обсягу крововтрати – при важкій гіпотензії не менше 100-150 мл/хв (до 500 мл/хв у разі наявності сел-сейвера).
4. Контроль швидкості за показниками артеріального тиску (АТ), діастолічного тиску заповнення лівого шлуночка (ДЗЛА) та центрального венозного тиску (ЦВТ).

У разі підвищення цих показників необхідно зменшити темп інфузії. Для інфузії використовують кристалоїдні розчини - 0,9% розчин натрію хлориду та 7,5-10%, а також колоїдні розчини, де перевага надається гідроксиетилкрохмалю та модифікованій желатині, а також природньому колоїду - альбуміну.

Показання до гемотрансфузій

Гемотрансфузія, або переливання крові, це процедура, яка полягає у введенні крові донора або її компонентів у судини отримувача з лікувальною метою. Вона використовується для заміщення еритроцитів, білків плазми крові та зупинки кровотечі. 

Гемотрансфузія може проводитися прямим шляхом (від донора до отримувача) або непрямим шляхом (кров донора перед трансфузією зберігають у флаконі з консервантом). Введення в кровопровід може здійснюватися крапельним шляхом через периферичні (зазвичай ліктьові) або великі вени, у разі гострої масивної крововтрати - внутрішньоартеріальним способом.

Показання для трансфузії крові:

• При повному відновленні об'єму циркулюючої крові рідинами і зниженні концентрації гемоглобіну до 70-80 г/л та нижче, а також у пацієнтів з супутніми захворюваннями (ішемічна хвороба серця, серцева недостатність, захворювання судин головного мозку або черепно-мозкова травма, недостатність зовнішнього дихання) при концентрації гемоглобіну від 90 до 100 г/л;
• При концентрації гемоглобіну ≥ 100 г/л показанням для трансфузії може бути лише неконтрольована профузна кровотеча;
• У разі рефрактерного шоку до об'ємної терапії шоку (артеріальна гіпотензія з підвищенням ЦВТ та ДЗЛА) необхідно застосування кардіотонічних та судиноконстрикторних препаратів;
• У разі рефрактерного до зазначеної вище терапії шоку може бути застосовано глюкокортикоїдні гормони;
• При важкому метаболічному ацидозі (pH < 7,1; ВЕ < -10 ммоль/л) необхідно застосування визолювальних розчинів (натрію гідрокарбонат);
• У разі потреби у знеболенні слід використовувати лише засоби, які не мають кардіо- та судинно депресивного ефекту;
• При неадекватному диханні та необхідності загального знеболювання варто проводити інтубацію трахеї та штучне вентилювання легенів;
• У разі значного периферичного судинного спазму, лактат-ацидозу, які не зникають попри відновлення об'єму циркулюючої крові, підвищення артеріального тиску та ЦВТ, необхідно строго дозовано за допомогою інфузоматів застосувати судинні дилататори з добре контрольованою дією (нітрати, α-адреноблокатори);
• У разі значного периферичного судинного спазму, але при наявності артеріальної гіпотензії, показане застосування кардіотонічних засобів або інодилаторів.

Компресійний бинт NAR

250 грн.

Купити

Армований скотч

55 грн.

Купити

Внутришньокістковий доступ Nio Adult

6000 грн.

Купити

Результат лікування

Результат лікування - це опис стану людини після проведення медичних заходів та тривалість цього лікування. Головною метою лікування є повна зупинка кровотечі, відновлення нормальної перфузії тканин, доставки та споживання кисню, а також функціонування життєво важливих органів, таких як свідомість, діурез, газообмін у легенях та система згортання крові.

Після завершення лікування можна спостерігати такі результати:

• Повна зупинка кровотечі: Важливим показником ефективності лікування є повне припинення кровотечі, що забезпечує відновлення нормального кровообігу в організмі.
• Відновлення нормальної перфузії тканин: Це означає, що кров достатньо ефективно доставляє кисень та інші необхідні речовини до тканин, забезпечуючи їхню нормальну функцію.
• Функціонування життєво важливих органів: До цих органів входять свідомість, діурез (виділення сечі), газообмін у легенях та система згортання крові. Їх нормальне функціонування є ключовим показником успішного лікування.

Тривалість перебування у відділенні інтенсивної терапії зазвичай становить 1-3 доби, якщо не виникає ускладнень. Однак, цей період може бути подовжений у випадку серйозних станів або ускладнень.

Можливі ускладнення та побічні дії

Післяшоковий період може призвести до ряду ускладнень та побічних дій, які потребують уважного медичного спостереження та заходів для їх управління. Деякі з найбільш поширених ускладнень та побічних ефектів включають:

1. Проблеми з функціонуванням органів та систем: Після шоку можуть виникнути різноманітні проблеми з функціонуванням органів, таких як нирки, легені та печінка. Наприклад, може розвинутися ниркова недостатність, порушення газообміну у легенях або порушення функцій печінки.
2. Інфекції: Після шоку пацієнт може стати більш схильним до інфекцій, оскільки його організм може бути вразливим після стресового періоду. Інфекції можуть впливати на різні системи тіла і потребують адекватного лікування.
3. Кровотеча з шлунку та кишок: Це ще одне потенційне ускладнення після шокового стану. Вона може бути спричинена різними факторами, включаючи пошкодження слизової оболонки шлунка або кишечника через стресові умови або застосування медикаментів.

Для запобігання та ефективного керування цими ускладненнями пацієнти повинні отримувати інтенсивний медичний догляд протягом не менше однієї доби після виходу з шокового стану. Тільки таким чином можна забезпечити належне виявлення та лікування будь-яких потенційних проблем, що можуть виникнути в цьому критичному періоді.

Рекомендації щодо подальшого лікування

Після виходу з шокового стану важливо надати пацієнтам належні рекомендації щодо подальшого лікування та профілактики можливих ускладнень. Деякі рекомендації включають:

• Профілактика розвитку поліорганної недостатності: Особлива увага повинна бути приділена профілактиці розвитку поліорганної недостатності, оскільки це може бути серйозним ускладненням після шокового стану. Зокрема, важливо контролювати функцію легенів, нирок, печінки та системи згортання крові.
• Профілактика інфекційних ускладнень: Пацієнти після шоку можуть бути більш схильними до інфекцій через ослаблену імунну систему та стрес, який перенесли їхні организми. Тому важливо вжити заходи щодо профілактики інфекцій, включаючи гігієнічні заходи, вакцинацію, якщо це необхідно, та вживання антибіотиків у разі потреби.
• Профілактика кровотечі з шлунку та кишок: Оскільки кровотеча з шлунку та кишок може бути серйозним ускладненням після шоку, важливо вжити заходи щодо її профілактики. Це може включати обмеження вживання препаратів, які можуть подразнювати шлунок, контроль артеріального тиску та інші заходи для зменшення ризику кровотечі.

Надання цих рекомендацій та їхна належна виконання можуть сприяти швидкому відновленню пацієнта після шокового стану та запобігти розвитку подальших ускладнень.

Поширені питання та відповіді

Що таке геморагічний шок?

Геморагічний шок - це надзвичайно серйозний стан, що виникає при значній втраті крові, коли організм не може забезпечити достатньо кровообігу для підтримки життєво важливих органів.

Які можуть бути причини геморагічного шоку?

Причини геморагічного шоку можуть включати травми, внутрішні кровотечі внаслідок розриву судин або органів, різання, каліцтва або пожежі, а також певні медичні стани, як от гострі виразки шлунка чи кишечника.

Які симптоми геморагічного шоку?

Симптоми геморагічного шоку можуть включати блідість шкіри, холодний та вологий пот, швидке та поверхневе дихання, слабкість, запаморочення, а також швидкий пульс.