Акустична травма вуха: симптоми та наслідки
Зміст
- Види травматичних ураженнь слуху
- Що таке акустична травма?
- Що таке акубаротравма?
- Що таке баротравма?
- Хто знаходиться в групі ризику акустичної травми або втрати слуху?
- Які звуки небезпечні?
- Симптоми та наслідки акустичної травми
- Оцінка і лікування
- Діагностика акустичної травми
- Лікування акустичної травми
- Висновок
Війна — це жахливе і надзвичайно гучне явище. Наша слухова система не призначена для настільки нестерпних звуків, як вибухи та артилерійські обстріли. Ні вуха, ні мозок не пристосовані до таких екстремальних умов, тому, опинившись у центрі цих надгучних звуків, вони можуть зазнати серйозних ушкоджень.
У медицині цей стан називається акустичною травмою. Вона може бути як виліковною, так і незворотною. Давайте розберемося, що таке акустична травма, які симптоми її характеризують, які існують методи лікування або компенсації цієї патології, і чи можуть бути у неї довготривалі наслідки.
Види травматичних ураженнь слуху
Травматичні ураження слуху — це серйозна проблема, що може мати різноманітні причини та прояви. Від постійного впливу гучних звуків до різких змін тиску, кожен випадок унікальний і потребує індивідуального підходу до діагностики та лікування. Слухова система є надзвичайно чутливою і складною, тому навіть незначні ушкодження можуть призвести до значних наслідків для здоров'я і якості життя людини.
Далі ми детально розглянемо різні види травматичних уражень слуху, їхні причини та можливі наслідки. Ми також зосередимося на симптомах, які можуть свідчити про наявність таких ушкоджень, і обговоримо сучасні методи лікування та профілактики. Ця інформація допоможе краще зрозуміти природу травматичних уражень слуху та важливість своєчасного звернення до медичних фахівців для отримання необхідної допомоги.
Що таке акустична травма?
Акустична травма — це пошкодження слухових органів, викликане звуками надмірної сили або тривалості. Вона зазвичай виникає через вплив на слуховий орган сильного шуму (шумова травма).
Звук, інтенсивність якого перевищує поріг відчуття тиску та болю (більше 120-130 дБ), може спричинити гостру звукову травму слухових органів. При тривалому впливі звуків середньої інтенсивності (80-90 дБ) протягом місяців або років розвивається хронічна звукова травма.
Дослідження показали, що стійкість до звукового тиску чутливих (волоскових) клітин равлика різниться залежно від частоти звуку. У верхівці равлика клітини, що сприймають низькі звуки, є більш стійкими, тоді як клітини біля основи, відповідальні за високі тони, менш стійкі. Таким чином, допустимі гігієнічні норми для низькочастотного шуму становлять 90-100 дБ, а для високочастотного значно менше — 75-85 дБ.
Вражаючий ефект звуку частково залежить від індивідуальних та вікових особливостей людини. Хронічна акустична травма призводить до повільного прогресуючого двостороннього зниження гостроти слуху, відомого як професійна приглухуватість.
Особливу увагу слід приділити туговухості у людей, які часто стикаються з пострілами. У цьому випадку має місце дія як звукових, так і барометричних факторів. При детонації (вибухах) основну шкідливу дію спричиняє аеродинамічний удар, який спочатку викликає аперіодичну зміну тиску, а потім — періодичні коливання (вібрацію та звук).
Що таке акубаротравма?
Акубаротравма (контузія) — це дещо застарілий термін, що залишився від радянських часів. У міжнародній практиці для цього явища використовують термін черепно-мозкова травма від дії вибухової хвилі. В Україні його також називають акубаротравмою.
В англомовних джерелах слово "контузія" використовується для позначення забою голови. Однак, насправді ми говоримо про черепно-мозкову травму, викликану вибухом.
До Першої світової війни поняття контузії не існувало. Дезорієнтацію, втрату свідомості та інші симптоми, що зараз пов'язують із контузією, часто пояснювали страхом бійців. Тільки після Першої світової війни медики та науковці почали досліджувати, що відбувається з військовими після впливу вибухової хвилі.
В Україні поняття контузії стало широко відомим після Другої світової війни. З часом термін набув негативного та образливого значення, його часто використовували для позначення людей з нетиповими поведінковими чи психічними проявами. Сьогодні це поняття замінили на акубаротравму або мінно-вибухову травму головного мозку, хоча іноді продовжують використовувати термін контузія.
До початку війни в Україні у 2014 році наші медики мало досліджували це явище. Коли з'явилися перші випадки контузій, лікарі не знали, як їх діагностувати та лікувати. Часто медики підходили до лікування контузій, так само як до струсу мозку, інсультів чи інших уражень мозку. Однак контузія — це мінно-вибухова травма, яка суттєво відрізняється від інших видів уражень.
Що таке баротравма?
Здавалося б, що може бути спільного між льотчиками, водолазами та дайверами? Виявляється, дуже багато. Їх об'єднує не найприємніше явище — баротравми вуха. Різкий перепад тиску завдає значного удару по слуху, що призводить до пошкодження барабанної перетинки та миттєвого погіршення слуху.
Ця небезпека підстерігає нас під час:
- Дайвінгу (особливо на великих глибинах);
- Авіаперельотів (іноді).
Є також інші ситуації, коли організм не в змозі впоратися з великою різницею між внутрішнім і зовнішнім тиском.
Саме тому ці три професії найчастіше перебувають у групі ризику, адже в них різниця в тиску часто досягає критичних значень. Проте представники інших професій також можуть наражатися на небезпеку.
Баротравма — це поліетіологічне травматичне ушкодження, зумовлене локальною або загальною зміною атмосферного тиску. Зазвичай виникає у професійних підводників, спеціалістів, що працюють у барокамерах, льотчиків, любителів дайвінгу. Рідше діагностується у людей, які перебували поблизу від вибухів.
Локальні ураження можуть мати ятрогенний характер. Найчастіше страждають легені, середнє вухо, м'які тканини, що здавлюються маскою або костюмом, а також уражаються навколоносові пазухи, зуби, органи шлунково-кишкового тракту. Баротравму зазвичай виявляють у пацієнтів молодого та середнього віку, причому чоловіки страждають частіше за жінок.
Хто знаходиться в групі ризику акустичної травми або втрати слуху?
Акутравма, або акустична травма, є серйозним ризиком для багатьох людей, чиє життя чи професійна діяльність пов'язані з впливом інтенсивного шуму. Зараз, перш за все, до групи ризику належать військові, які часто стикаються з вибухами, артилерійськими обстрілами та іншими надгучними звуками на полі бою. Їхній слух постійно піддається впливу звукових хвиль високої інтенсивності, що може призвести до серйозних ушкоджень.
Також є інші групи людей, які можуть знаходитися в групі ризику:
- Люди, які опинилися дуже близько до епіцентру вибухів чи обстрілів, також знаходяться у великій небезпеці. Вони можуть отримати акустичну травму навіть від одного потужного звукового удару. Мешканці районів, що піддавалися неодноразовому впливу звуків високої інтенсивності, таких як сирени, вибухи, постріли, також потрапляють у групу ризику. Постійний шумовий фон у таких районах може призвести до хронічної акустичної травми.
- Робітники, що працюють з гучним промисловим обладнанням без використання засобів захисту слуху, також знаходяться в групі ризику. Професії, що пов'язані з роботою на фабриках, у цехах, на металургійних підприємствах, часто передбачають постійний вплив шуму. Носіння спеціальних навушників або вушних вкладок є обов'язковим для запобігання ушкодженням слуху, але ці заходи безпеки не завжди дотримуються.
- Працівники аеродромів, залізниць і будівельних майданчиків також стикаються з надмірним шумом. Зліт і посадка літаків, рух потягів, робота важкої будівельної техніки — всі ці фактори створюють значне звукове навантаження. Неправильне або недостатнє використання засобів захисту слуху може призвести до акустичної травми.
- Окрему увагу слід приділити музикантам, радіоведучим і людям, які часто відвідують концерти й інші гучні заходи. Високий рівень звуку на музичних виступах і в клубах може спричинити тимчасове або навіть постійне ушкодження слуху. Навіть короткочасний вплив дуже гучного звуку може мати негативні наслідки. Тому використання засобів захисту слуху, таких як спеціальні вушні вкладки, є дуже важливим.
- До групи ризику також входять люди, які постійно працюють з електронними пристроями на високій гучності, наприклад, звукорежисери та діджеї. Постійний контроль за гучністю звуку, регулярні перерви та використання засобів захисту слуху можуть допомогти знизити ризик акустичної травми.
Отже, важливо усвідомлювати ризики, пов'язані з впливом інтенсивного шуму, і вживати відповідних заходів для захисту слуху. Рання діагностика та лікування акустичної травми можуть значно покращити якість життя постраждалих.
Які звуки небезпечні?
Звуки, інтенсивність яких не перевищує 80 дБ, вважаються безпечними для нашої слухової системи. Вони не завдають шкоди вухам, навіть при тривалому впливі.
Проте, якщо людина довготривало піддається шуму, інтенсивність якого перевищує 85 дБ, її слух поступово починає погіршуватися. Такі рівні звуку можуть бути характерні для гучної музики на концертах, роботи важкого обладнання, або навіть для постійного міського шуму.
Особливо небезпечними є звуки, що досягають 100 дБ і більше. Наприклад, шум газонокосарки або мотоцикла може перевищувати цей рівень. Вплив таких звуків протягом тривалого часу без належного захисту слуху може призвести до серйозних проблем зі слухом, включаючи тимчасову або постійну втрату слуху.
Професійні музиканти, робітники будівельних майданчиків і фабрик, а також водії громадського транспорту часто піддаються таким ризикам і повинні використовувати засоби захисту слуху.
Ще більшу небезпеку становлять вибухи та обстріли, інтенсивність звуку яких завжди сягає 140-160 дБ. У таких випадках достатньо одноразового впливу на короткий проміжок часу, щоб отримати серйозні ушкодження слуху або навіть його повну втрату.
Військові та люди, які перебувають у зоні бойових дій, піддаються цьому ризику. Крім того, вибухи можуть спричинити баротравми, які поєднують вплив звукового та тискового факторів, завдаючи значної шкоди не лише слуховій системі, але й іншим органам.
Важливо розуміти, що звуки високої інтенсивності не лише пошкоджують слух, але й можуть мати інші негативні впливи на здоров'я. Вони можуть викликати стрес, порушення сну, підвищений артеріальний тиск, а також проблеми з концентрацією та когнітивними функціями. Люди, що постійно живуть або працюють в умовах підвищеного шуму, повинні бути обізнані про ці ризики та вживати заходів для їх зменшення.
Навіть звуки, які, на перший погляд, здаються не дуже гучними, можуть бути небезпечними при тривалому впливі. Наприклад, тривале прослуховування музики через навушники на високій гучності може поступово пошкоджувати слух. Тому важливо регулювати гучність та робити перерви під час використання навушників.
Захист слуху є важливою складовою профілактики акустичних травм. Використання захисних засобів, таких як вушні вкладки або спеціальні навушники, може значно зменшити ризик ушкодження слуху.
Особливо це стосується людей, які працюють в умовах підвищеного шуму або перебувають у зонах підвищеного ризику. Рання діагностика та своєчасне лікування акустичних травм можуть значно покращити якість життя і запобігти серйозним ускладненням.
Симптоми та наслідки акустичної травми
Порушення слуху та здатність сприймати звуки - це основні симптоми акустичної травми. На початкових стадіях може відчуття закладеності вух, яке поступово посилюється.
Погіршення слуху може бути поступовим, зокрема, спочатку впливає на високі частоти, а потім охоплює всі діапазони звуків. Не менш значимі такі симптоми, як шум чи гул у вухах, голові, що може супроводжувати травму слуху.
Акустична травма часто впливає на внутрішнє вухо, де можуть відбуватися серйозні ушкодження. Найпоширеніші з них - крововилив та пошкодження волоскових клітин в завитку, які відповідають за прийом, підсилення та передачу звукових сигналів до слухового нерва.
Поряд із цим, черепно-мозкова травма може призвести до серйозних ушкоджень, включаючи перелом скроневої кістки та розрив слухового нерва. Також можливі ушкодження барабанної перетинки, розрив слухових кісточок та інші ураження, що можуть значно вплинути на якість слуху.
Важливо враховувати, що акустична травма може бути не лише наслідком впливу звуку, але й ударної хвилі, що посилює ризик травмування слуху. Крім того, симптоми акустичної травми можуть перекриватися з ознаками контузії та іншими формами черепно-мозкової травми, що може ускладнити діагностику. Тому важливо проводити обстеження слуху у всіх пацієнтів з підозрою на контузії чи черепно-мозкові травми.
Оцінка і лікування
Всіх військовослужбовців, які мають симптоми шумової травми, такі як гострий тинітус, приглушений слух або закладеність вуха, слід негайно проінструктувати та направити на обстеження та, якщо потрібно, лікування. Це має відбуватися якнайшвидше з максимальною практичною можливістю.
Всіх пацієнтів, які були під дією небезпечного шуму під час бойових умов, наприклад, внаслідок саморобних вибухових пристроїв, ракет чи вогнепальної зброї, а також тих, хто потрапив під вплив вибухової хвилі, слід обстежити на можливу втрату слуху або тинітус під час першого обстеження травми, якщо це не суперечить іншим терміновим медичним заходам або якщо психологічний стан пацієнта дозволяє.
Результати обстеження повинні бути задокументовані якнайшвидше та з дотриманням всіх правил безпеки. Обстеження з метою оцінки втрати слуху та тинітусу повинно проводитися у всіх пацієнтів, які потрапляють до центрів обслуговування травми головного мозку.
У випадку наявності забруднень у зовнішньому слуховому проході або в середньому вусі, що може бути визначено через перфорацію барабанної перетинки, необхідно провести лікування за допомогою фторхінолонів і місцевих антибіотиків зі стероїдами, наприклад, застосовуючи 4 краплі ципрофлоксацину/дексаметазону або офлоксацину в пошкоджене вухо 3 рази на добу протягом 7 днів.
Не слід промивати вухо, оскільки це може призвести до болю та запаморочення, а також може заглибити забруднення у вушний канал і середнє вухо, збільшуючи ризик інфекції.
Також не рекомендується використовувати місцеві краплі з аміноглікозидами, такими як неоміцин у препараті Кортиспорин, оскільки вони можуть бути ототоксичними. Пацієнти повинні дотримуватися строгих правил щодо забезпечення сухості вуха та уникати потрапляння будь-яких рідин у зовнішній слуховий прохід до повного загоєння перфорації або реконструкції барабанної перетинки. Лікування забруднень має виконувати лише лор-хірург, щоб уникнути подальшого ушкодження зовнішнього слухового каналу або середнього вуха.
Діагностика акустичної травми
Діагностика акустичної травми є ключовим етапом у визначенні стану слухової системи та прийнятті відповідних заходів для подальшого лікування. Щоб підтвердити або виключити діагноз "акустична травма", необхідно звернутися до спеціаліста зі слуховою допомогою, такого як лікар-отоларинголог або сурдолог.
Процес діагностики включає аудіологічне обстеження, яке складається з різних компонентів, таких як огляд, мовна аудіометрія, тональна аудіометрія, імпедансометрія та інші інструментальні дослідження. Ці процедури є безболісними та швидкими та дозволяють оцінити функціональний стан слухової системи.
Крім того, у випадках, коли потрібно додаткове обстеження або консультація інших спеціалістів, можуть бути призначені додаткові методи дослідження. Це може включати комп'ютерну томографію, магнітно-резонансну томографію, ендоскопічне обстеження та інші процедури, спрямовані на отримання додаткової інформації про стан слухової системи та можливі ураження.
Застосування сучасних технологій дозволяє здійснювати точну та комплексну діагностику акустичної травми, що є важливим для ефективного лікування та подальшого відновлення слухової функції. Важливо проводити діагностику вчасно та об'єктивно, щоб уникнути подальшого загострення стану та запобігти можливим ускладненням.
Лікування акустичної травми
При отриманні гострої акустичної травми, лікування може бути зайвим, оскільки після короткочасного впливу сильного звуку, майже всі симптоми можуть зникнути. Проте, у випадку хронічної травми, обов'язкове лікування стає необхідним.
Перші ознаки хронічної акустичної травми слугують сигналом до термінової консультації з лікарем. У таких випадках ЛОР-лікар рекомендує виявити та усунути причину захворювання, що часто передбачає зміну професії. Не вживаючи заходів для усунення причини, захворювання буде продовжувати прогресувати.
У лікуванні застосовуються медикаментозні препарати, такі як препарати кальцію та брому, що сприяють зменшенню шуму у вухах. Також можуть бути призначені седативні та загальнозміцнюючі засоби, а також вітамінотерапія.
Додатково, ліки, які поліпшують мікроциркуляцію крові або стероїдні препарати, можуть бути ефективними. Застосування методів, таких як дарсонвалізація, яка стимулює роботу внутрішнього вуха, або гіпербарична оксигенація, яка поліпшує мозковий кровообіг, також може призвести до позитивних результатів у лікуванні.
У випадках вираженої приглухуватості, використання слухових апаратів може допомогти покращити якість слуху та полегшити стан пацієнта.
Висновок
Акустична травма вуха є серйозним порушенням, яке може суттєво вплинути на якість життя людини. У цьому розділі було розглянуто основні симптоми та наслідки цієї травми, а також методи її діагностики та лікування.
Збереження слуху та попередження акустичної травми - це ключові завдання, які вимагають уваги та підтримки як індивідів, так і суспільства в цілому. Інформування про можливі ризики та правильні методи запобігання може допомогти зменшити поширення цього захворювання і зберегти здоров'я та добробуту людей.
