Зміст

Однією з ключових причин нагальної потреби у першій медичній допомозі в умовах збройної агресії є неспроможність негайної госпіталізації поранених осіб. Під час конфліктів може бути ускладненою або затриманою можливість досягнення лікарень чи медичних установ. Тому надання ефективної допомоги на місці події стає вирішальною для зменшення травматичних наслідків та підтримки життєво важливих функцій організму.

Що таке тактична медицина?

Тактична медицина – це надання медичної допомоги під час військових дій. Впровадження цього напряму навчання для кожного військового в арміях заходу привело до вражаючих результатів, зменшивши кількість втрат від поранень в армії США до найнижчого рівня в історії. Тактична медицина враховує специфіку місця та обставин, в яких надається допомога під час бойових дій, що відрізняються від звичайних лікарень, медичних автомобілів або навіть тротуарів у місті.

Швидкий початок домедичної допомоги в умовах бойових дій визначається як ключовий фактор, який значно підвищує шанси на виживання та відновлення функцій у поранених. Тому існує концепція "золотої години" – перша година після отримання поранення, коли необхідно розпочати кваліфіковану медичну допомогу.

Кожен боєць у сучасних арміях, крім вміння користуватися зброєю, фізичної та тактичної підготовки, володіє високим рівнем навичок надання медичної допомоги в умовах бойових дій. Бійці, які не мають знань в області тактичної медицини, стають загрозою для самих себе та своїх товаришів.

Розділ тактичної медицини спрямований на навчання основних навичок самостійного та взаємного надання медичної допомоги в умовах бойових дій. Його матеріали будуть корисні при підготовці військових до надання першої допомоги та лікування в зонах обстрілу та укриття.

Історія та розвиток тактичної медицини

У першій половині 1990-х років, в США та Великій Британії були здійснені дослідження для розробки стандартів надання догоспітальної допомоги в умовах бойових дій. Наприклад, у 1993 році Командування спеціальних операцій США фінансувало дворічне дослідження з метою вдосконалення медичної допомоги пораненим на полі бою. Це дослідження призвело до створення першої редакції рекомендацій Tactical Combat Casualty Care (ТССС). Одночасно у Великій Британії проводилося паралельне та незалежне дослідження, в рамках якого на основі ATLS був розроблений курс для Спеціальної повітряної служби та Спеціальної човнової служби.

У 1996 році в журналі "Military Medicine" була опублікована стаття під назвою "Tactical Combat Casualty Care in Special Operations", в якій детально описані перші американські настанови з догоспітальної допомоги, відомі як "Тактична допомога пораненим в умовах бойових дій" (англ. Tactical Combat Casualty Care, ТССС або ТС3), на основі вище згаданого дослідження. Ці настанови щорічно переглядаються комітетом, що включає в себе військових лікарів та парамедиків з різних спеціальностей та видів військ. В даний момент більшість армій НАТО використовують подібні стандарти.

Основні принципи та завдання тактичної медицини

Основними причинами смерті в 80-90% випадків серед поранених є значний крововтрат та шок. Умови сучасних збройних конфліктів обмежують можливості надання домедичної допомоги на передовій, що призводить до критичних термінів для здійснення відповідних медичних заходів. Смерть в таких ситуаціях може настати від декількох секунд до однієї години.

Тактична медицина ґрунтується на принципах швидкої реакції, пріоритетів лікування та мобільності. Головне завдання - попередження загибелі та мінімізація травматичних наслідків. Це досягається шляхом надання швидкої допомоги на передовій, ефективної евакуації поранених та навчання бійців надавати першу допомогу в умовах бойових дій.

Забезпечення першої медичної допомоги

Забезпечення першої медичної допомоги включає в себе швидке та компетентне реагування на невідкладні медичні ситуації. Основні аспекти цього процесу - надання негайної допомоги постраждалим, ефективний контроль над кровотечами та іншими небезпечними станами, а також швидкий транспорт потерпілих до медичних установ для подальшого лікування. Важливою складовою є навчання широкого кола осіб базовим принципам та навичкам першої допомоги для забезпечення безпеки та здоров'я в умовах надзвичайних ситуацій.

Ефективне управління ресурсами та персоналом

Ефективне управління ресурсами та персоналом в тактичній медицині включає в себе раціональне розподілення обладнання та медичних матеріалів, стратегічне планування для оптимального використання обмежених ресурсів, а також кваліфіковане розподілення персоналу для ефективної реакції на невідкладні медичні ситуації.

Це включає у себе тренування та координацію медичного персоналу для ефективного ведення операцій в умовах бойових дій чи інших надзвичайних обставин.

Використання новітніх медичних технологій

Використання новітніх медичних технологій в тактичній медицині відкриває нові можливості для надання високоякісної медичної допомоги в умовах бойових дій та екстремальних обставин.

Це включає в себе використання передових медичних пристроїв для швидкої діагностики та моніторингу, телемедицини для дистанційного консультування та підтримки прийому рішень, а також високоточних технологій обробки інформації для поліпшення координації дій медичного персоналу.

Інновації у медичній технології сприяють підвищенню ефективності та результативності тактичної медицини, забезпечуючи швидку та точну реакцію на складні ситуації та врятовуючи більше життів.

Тренування та підготовка медичного персоналу

Тренування та підготовка медичного персоналу з тактичної медицини відіграють ключову роль у забезпеченні ефективної медичної допомоги в умовах бойових дій та надзвичайних ситуацій. Цей процес включає в себе:

• Спеціалізовані навчання: Медичний персонал отримує спеціалізовані навички та знання, орієнтовані на конкретні виклики тактичної медицини, включаючи важкі поранення, евакуацію та роботу в умовах обмеженої доступності.
• Сценарії бойових ситуацій: Тренування проводяться за реалістичними сценаріями, що імітують бойові умови, щоб медичний персонал міг випробувати свої навички в реальних ситуаціях.
• Екіпіровка та обладнання: Медичний персонал вчаться ефективно використовувати спеціальну медичну екіпіровку та передове обладнання для швидкого та точного реагування на травми та екстрені стани.
• Командна координація: Тренування включають елементи командної роботи, щоб забезпечити ефективну співпрацю між різними ланками ланцюга медичної допомоги.
• Навчання самодопомозі: Медичний персонал вивчає методи самодопомоги в умовах стресу та обмежених ресурсів, що може бути важливим в бойових ситуаціях.

Такі тренування допомагають забезпечити високий рівень готовності медичного персоналу та підвищують їхню здатність ефективно втручатися в найскладніших умовах.

Етапи надання допомоги в тактичній медицині

Існують два основних місця, де може здійснюватися домедична допомога під час проведення воєнних операцій:

1. Прямо в зоні обстрілу;
2. В зоні укриття.

Процес надання допомоги пораненим у воєнно-польових умовах поділяється на три етапи.

На першому етапі надається допомога в "червоній зоні" (англ. Care Under Fire - різні джерела перекладають як "надання допомоги під вогнем" або "в зоні обстрілу").

Другий етап передбачає допомогу в "жовтій зоні" (англ. Tactical Field Care - різні джерела перекладають як "надання допомоги на полі бою" або "в зоні укриття").

Третій етап - це надання допомоги під час тактичної евакуації з поля бою до медичних закладів "зеленої зони" - мобільних полевих госпіталів, військових або цивільних лікарень, спеціалізованих клінік (англ. Tactical Evacuation Care).

Допомога в «червоній зоні»

На першому етапі, коли надається допомога в "червоній зоні", рятувальник опиняється під вогнем противника, що суттєво обмежує обсяг допомоги, яку він може надати. Основною складовою стає використання джгута та негайне переміщення потерпілих в безпечне місце.

Умови бойових дій роблять бути бійцем-рятувальником вторинною місією. Основна функція - виконання первинної місії. Головним пріоритетом на полі бою залишається ведення вогню у відповідь та відбивання ворогів. Основні цілі при наданні допомоги пораненим в зоні обстрілу:

• Виконання бойового завдання;
• Запобігання збільшенню кількості жертв;
• Збереження життя поранених.

Після завершення етапу надання медичної допомоги в умовах обстрілу відбувається медична допомога в "зоні укриття".

Допомога в «жовтій зоні»

Другий етап медичної допомоги в військово-польових умовах, що відбувається в "жовтій зоні", розпочинається тільки після того, як рятувальник та поранений перестали знаходитися під безпосереднім вогнем ворога. На цьому етапі вже є більше часу для надання допомоги, але медичне обладнання та матеріали обмежені тим, що було доступно на полі бою від рятувальника чи окремих солдатів. Процедури надання медичної допомоги на цьому етапі включають:

1. Оцінка стану пораненого за правилом C-A-B-C (критична кровотеча - дихальні шляхи - дихання - циркуляція) та надання необхідної допомоги.
2. Огляд наявності небезпечних кровотеч.
3. Здійснення заходів для відновлення прохідності дихальних шляхів, включаючи введення носоглоткового повітроводу за потреби.
4. Обробка відкритих ушкоджень грудної клітини та декомпресія при напруженому пневмотораксі.
5. Перевірка стану кровоспинного джгута, якщо він був застосований попередньо, та контроль кровотечі.
6. Огляд наявності незначних кровотеч.
7. Перевірка наявності необроблених ран на кінцівках, які можуть бути небезпечні для життя, та їх обробка.
8. Продовження обробки інших травм, включаючи накладання шин на переломи, перев'язку інших ран, опіки та інше.
9. Введення знеболюючих та антибіотиків із польової аптечки IFAK та використання її для медичного обслуговування пораненого.
10. Здійснення заходів для запобігання розвитку або надання допомоги у випадку шокового стану.
11. Передача інформації про медичну ситуацію командиреві підрозділу та виклик військового парамедика при необхідності.
12. Слідкування за станом пораненого, включаючи регулярну перевірку рівня свідомості та дихання.
13. Підготовка пораненого до евакуації при необхідності та ведення записів про проведені лікувальні заходи.

Допомога в «зеленій зоні»

Третій етап - це стадія надання допомоги під час тактичної евакуації.

Під час проведення евакуації допомога надається до того, як постраждалий потрапить на пункт збору або до медичної установи.

Виділяють два види евакуації: немедичну та медичну.

• Немедична евакуація передбачає переміщення постраждалого за допомогою немедичного транспортного засобу або літального апарату. Під час цього процесу рятувальник може залишатися з потерпілим для надання допомоги під час транспортування.
• Медична евакуація включає в себе евакуацію постраждалих за допомогою спеціалізованого санітарного автомобіля або санітарного літака. На медичних транспортних засобах для евакуації, які можуть бути наземними або повітряними, присутній медичний персонал для надання допомоги постраждалим під час евакуації.

В обох випадках допомога надається відповідно до протоколу C-A-B-C.

Постраждалих слід оперативно переміщувати на наступний рівень медичної допомоги, оскільки інакше цінні ресурси будуть витрачені на підтримання пацієнтів, що може ускладнити отримання допомоги іншим постраждалим.

Алгоритми надання допомоги

В тактичній медицині використовується алгоритмічний підхід до надання допомоги. Бойові медики отримують навчання щодо послідовності надання допомоги, починаючи з найважливіших травм, таких як масивні кровотечі, переважно артеріальні.

Наступним етапом є перевірка стану дихальних шляхів і забезпечення можливості дихання для постраждалого. Згідно із наступними кроками, тактичний медик повинен оглянути постраждалого, переконатися у відсутності інших травм, таких як пневмоторакс, переломи та механічні ушкодження, а також виявити наявність інших поранень і контузій.

Останнім етапом є уникнення гіпотермії, яка може виникнути внаслідок значної втрати крові, що порушує здатність організму самостійно регулювати температуру. Найбільш розповсюдженим алгоритмом надання домедичної допомоги в умовах бойових дій є MARCH, де кожна буква відображає конкретну дію та послідовність виконання:

1. M — Massive Bleedings (Масивні кровотечі)
2. A — Airway (Повітряні шляхи)
3. R — Respiration (Дихання)
4. C — Circulation (Кругообіг)
5. H — Hypothermia (Переохолодження)

Тактична медицина в Україні

В Україні розвиток тактичної медицини набуває особливого значення у зв'язку з військовим конфліктом на сході країни. З початку 2014 року Україна стикається з викликами, пов'язаними з збройним конфліктом, що створює потребу в високому рівні підготовки медичного персоналу для надання допомоги пораненим на полі бою.

Важливість тактичної медицини в Україні полягає в тому, що вона грає ключову роль у забезпеченні ефективної медичної допомоги пораненим в умовах бойових дій. Знання та навички тактичної медицини є критичними для рятування життів та зменшення впливу поранень учасників воєнних конфліктів.

Розвиток тактичної медицини в Україні включає в себе навчання медичного персоналу, якій бере участь у військових операціях, з використанням сучасних методів та стратегій, таких як Tactical Combat Casualty Care (ТССС). Ці програми надають практичні навички і знання для ефективного реагування на травми та надання допомоги на полі бою.

Крім того, тактична медицина стає важливою складовою підготовки не лише для військового персоналу, але і для лікарів екстреної медичної допомоги та інших фахівців у сфері охорони здоров'я. Вона також може бути корисною у громадському секторі для підготовки персоналу, який може стикатися з екстремальними ситуаціями.

Отже, в розвитку тактичної медицини в Україні вбачається не тільки важливість для військової сфери, але і в контексті підвищення загального рівня готовності медичного персоналу до надання допомоги в умовах надзвичайних ситуацій.