Зміст

Хімічна зброя одна з найнебезпечніших форм зброї масового ураження, що використовує токсичні хімічні речовини для нанесення шкоди людям, тваринам або навколишньому середовищу. Загроза її застосування може викликати масові жертви, пошкодження здоров'я та значні екологічні наслідки.

У сучасному світі, враховуючи нестабільність деяких регіонів, загроза хімічної атаки стала реальністю, з якою можуть зіткнутися цивільні особи. Тому вкрай важливо знати, що робити у разі такої небезпеки, щоб захистити своє здоров'я та життя.

Що таке хімічна зброя?

Хімічна зброя — це вид зброї масового ураження, заснований на використанні токсичних хімічних речовин. Її основна мета — завдати значної шкоди людству, особливо в умовах війни, шляхом нанесення серйозних ушкоджень або навіть смерті. Хімічна зброя може викликати різні форми уражень, такі як асфіксія (задуха), опіки або інші тяжкі фізичні ушкодження.

Існує кілька форм хімічної зброї, включаючи гази, порошки та рідкі розчини. Контакт з такими отруйними речовинами може відбуватися через дихальні шляхи, шкіру, слизові оболонки, а також через забруднений ґрунт. При зараженні землі або води території стають небезпечними для перебування, що може суттєво ускладнити або зробити неможливим їх використання. Важливо розуміти, що хімічна зброя має довготривалі наслідки, що можуть вплинути на навколишнє середовище та здоров'я людей на тривалий час.

Види хімічної зброї

Хімічна зброя класифікується на кілька основних категорій залежно від механізму її дії та ефектів, які вона викликає. Основні види бойових отруйних речовин включають:

1. Шкірнонаривні або блістерні агенти. Ці речовини викликають сильний біль та подразнення шкіри, очей і слизових оболонок, що призводить до утворення болючих пухирів, наповнених рідиною. Класичним прикладом є іприт, також відомий як "гірчичний газ". Блістерні агенти здатні завдавати тривалих ушкоджень і викликати серйозні наслідки для здоров’я постраждалих.
2. Нервові або нервово-паралітичні агенти. Ці агенти, іноді називані нервовими газами, впливають на нервову систему, порушуючи передачу сигналів між нервовими закінченнями та органами. Це може призвести до паралічу, судом або навіть смерті.
3. Отруйні речовини задушливої дії. Вони викликають накопичення рідини в легенях, що може призвести до задухи. Найбільш відомими представниками цього типу є хлор і фосген, які використовуються для ураження дихальної системи.
4. Кров'яні або загально отруйні агенти. Ці речовини всмоктуються в кров і порушують її нормальне функціонування. Один із прикладів — газ ціанід, який є надзвичайно токсичним і може швидко призвести до загибелі.
5. Отруйні речовини психохімічної дії. Психоактивні речовини, які тимчасово порушують психічні функції, здатні викликати дезорієнтацію та утруднення в управлінні. Вони можуть використовуватися для створення хаосу та дезорганізації в рядах противника.

Деякі з цих агенти мають специфічний запах, що полегшує їх виявлення, в той час, як інші можуть бути без запаху або кольору, що робить їх більш небезпечними через складність виявлення.

Як діяти у разі хімічної атаки?

У разі хімічної атаки дуже важливо швидко та правильно реагувати для зменшення ризиків для здоров'я та життя. Ось загальна модель поведінки в таких ситуаціях:

• Забезпечте герметичність приміщення. Щільно зачиніть всі вікна та двері, щоб мінімізувати проникнення отруйних речовин. Перекрийте вентиляційні отвори, щоб запобігти їхньому потраплянню всередину. Щілини у вікнах можна заклеїти скотчем або іншими герметизуючими матеріалами.
• Отримайте інформацію. Увімкніть радіоприймач чи телевізор для отримання актуальних вказівок та інформації від офіційних джерел. Це допоможе вам зрозуміти поточну ситуацію і дії, які необхідно вжити.
• Вимкніть комунікаційні системи. Вимкніть всі електроприлади, газ та воду, щоб уникнути можливих небезпек, які можуть виникнути внаслідок використання хімічних речовин.
• Евакуація при необхідності. Якщо отримано повідомлення про потребу негайної евакуації, одягніть максимально закритий одяг, щоб захистити шкіру. Візьміть з собою аптечку та речі першої необхідності. Покиньте приміщення швидко і без паніки.
• Захистіть дихальні шляхи. Якщо у вас є протигаз, обов'язково використовуйте його для захисту дихальних шляхів. Якщо протигаз відсутній, накладіть ватно-марлеву пов'язку на обличчя, яка допоможе зменшити ризик вдихання отруйних речовин.
• Рухайтеся проти вітру. Під час евакуації намагайтеся рухатися поперек потоку повітря або вітру, щоб зменшити ймовірність потрапляння отруйних речовин в дихальні шляхи.
• Не вживайте воду та їжу. Уникайте вживання води та їжі, які могли бути забруднені хімічними речовинами, оскільки це може збільшити ризик отруєння.

Бойова аптечка Lifesaver

6200 грн.

Купити

Тактична аптечка IFAK TORK

9500 грн.

Купити

Аптечка Maritime Assault Kit (CCRK) - Multicam

14000 грн.

Купити

Завжди дотримуйтесь вказівок органів влади та служб екстреного реагування, оскільки ситуація може швидко змінюватися. Пам'ятайте, що ваша безпека та здоров'я є пріоритетом у таких екстремальних умовах.

Отруєння зарином

Зарин — це бойовий хімічний агент, створений людиною, який класифікується як нервово-паралітична речовина. У чистому вигляді зарин є прозорою, безбарвною рідиною, яка не має запаху та смаку. Проте зарин може випаровуватися в газоподібну форму і поширюватися в навколишньому середовищі, що робить його особливо небезпечним у випадку розподілу.

Основна дія зарину полягає в блокуванні ферменту ацетилхолінестерази, що порушує передачу нервових імпульсів. Це призводить до нервово-паралітичних симптомів. Залежно від ступеня блокади цього ферменту виділяють різні рівні отруєння зарином: легкий, середній і важкий.

Зарин є важчий за повітря, тому його пари здатні концентруватися в низинах і підвалах, підвищуючи небезпеку в таких зонах. При вивільненні зарину в повітря, він може проникати в організм через шкіру, слизові оболонки очей і органи дихання. Якщо одяг людини забруднений зарином, він може продовжувати випаровувати газ і завдавати шкоди людям в оточенні.

Ознаки отруєння зарином можуть з'явитися вже через кілька секунд при вдиханні пари газу. У випадку контакту з рідкою формою зарину, симптоми можуть проявитися через кілька хвилин або годин. Тяжкість отруєння залежить від концентрації газу і тривалості впливу.

Зарин використовувався під час терористичних атак, зокрема в Японії в 1994 та 1995 роках, що підкреслює його небезпеку як засобу масового ураження.

Симптоми ураження зарином

Зарин є надзвичайно токсичною нервово-паралітичною речовиною, і його дія на організм проявляється в ряді виражених симптомів. Ураження зарином може мати серйозні наслідки, і важливо знати ознаки його впливу для своєчасного надання медичної допомоги.

Основні симптоми:

1. Двоїння в очах та біль при рухах очних яблук: Пацієнти можуть скаржитися на подвоєння зображення та дискомфорт при русі очей.
2. Порушення зору і біль в очах: Спостерігається також біль і розмитість зору.
3. Підвищена пітливість: Інтенсивне потовиділення є характерним симптомом.
4. Сильне слиновиділення: Підвищене вироблення слини часто супроводжує ураження.
5. Тахікардія та брадикардія: Спостерігається чергування пришвидшеного та уповільненого серцебиття.
6. Підвищений або знижений артеріальний тиск: Може змінюватися залежно від ступеня ураження.
7. Бронхоспазм: Нагадує приступ бронхіальної астми, що супроводжується утрудненим диханням.
8. Нудота, блювання та/або абдомінальний біль: Часті прояви, що свідчать про ураження травного тракту.
9. Слабкість та головний біль: Пацієнти відчувають загальну слабкість і біль в голові.
10. Сплутаність свідомості, запаморочення: Може спостерігатися порушення свідомості та координації.
11. Судоми та параліч: У важких випадках можливі судоми та параліч, включаючи параліч дихальних м'язів, що може призвести до швидкої смерті.

При потраплянні зарину на шкіру навіть у малих кількостях можуть виникати пітливість та спазми м’язів в місці контакту.

Високі дози зарину можуть спричинити критичні стани:

• Втрату свідомості: Важка форма ураження може призвести до коми.
• Конвульсії: Сильні судоми можуть ускладнити ситуацію.
• Параліч: Може включати як частковий, так і повний параліч, що є небезпечним для життя.
• Зупинку дихання: Параліч дихальних м'язів може швидко призвести до смерті.

Знання цих симптомів дозволяє швидко реагувати на випадки ураження зарином і забезпечити необхідну медичну допомогу.

Перша допомога при ураженні зарином

При ураженні зарином необхідно терміново вжити ряд заходів для мінімізації шкоди. Ось покрокова інструкція, як діяти:

1. Швидко покиньте небезпечну зону. Якщо викид зарину стався на відкритій місцевості, підніміться на якомога вищий поверх, оскільки зарин важчий за повітря і має тенденцію осідати на нижчих рівнях.
2. Звільніться від забрудненого одягу. У разі контакту зарину з одягом, зніміть його якнайшвидше, щоб уникнути подальшого впливу.
3. Очистіть шкіру. Якщо зарин потрапив на шкіру, промийте її великою кількістю води з милом, щоб змити залишки речовини.
4. Промийте очі. Якщо зарин потрапив в очі, промивайте їх проточною водою або фізіологічним розчином кімнатної температури протягом 10-15 хвилин. Якщо носите контактні лінзи, зніміть їх до промивання і не одягайте знову.
5. Не викликайте блювання. Якщо зарин потрапив всередину організму, не намагайтеся викликати блювання. Не слід вживати воду або будь-які інші рідини.
6. Застосуйте антидоти. Антидотами зарину є розчин атропіну.

При ураженні легкого ступеня вводьте 0.1% розчин атропіну по 1 мл підшкірно 3-4 рази на добу. При ураженні середнього ступеня вводьте 2-4 мл атропіну підшкірно, повторюючи введення кожні 20-30 хвилин по 1-2 мл до покращення стану або появи симптомів атропінізації (розширення зіниць, сухість шкіри, пригнічення секреції слини, тахікардія). При ураженні важкого ступеня вводьте 4-6 мл атропіну підшкірно, повторюючи кожні 3-8 хвилин по 1-2 мл до припинення судом або появи симптомів атропінізації.

Альтернативно для дорослих і підлітків при легкому чи помірному ураженні: 2–4 мг атропіну внутрішньом’язово. для дітей: немовлятам від 0 до 2 років – 0,05 мг/кг внутрішньом’язово; дітям від 3 до 7 років – 1 мг внутрішньовенно; дітям від 8 до 14 років – 2 мг внутрішньовенно. При важкому ураженні: дорослим та підліткам – 6 мг внутрішньом’язово або 5 мг внутрішньовенно. Для дітей: немовлятам від 0 до 2 років – 0,1 мг/кг в/м або в/в; дітям від 3 до 7 років – 0,1 мг/кг в/м або в/в; дітям від 8 до 14 років – 4 мг в/м або в/в.

Повторюйте початкову дозу атропіну (максимум 2 мг) кожні 5-10 хвилин, поки симптоми не зменшаться. Застосуйте реактиватори холінестерази. У перші години після ураження може знадобитися дипіроксим (15% розчин 1 мл внутрішньовенно або підшкірно). При судомах використовуйте бензодіазепіни. Це допоможе контролювати судоми та забезпечити додаткову підтримку пацієнта.

Всі ці заходи є критичними для зменшення впливу зарину і забезпечення виживання постраждалого.

Отруєння хлором та аміаком

Хлор є отруйною речовиною з задушливою дією. Це газ жовто-зеленого кольору з різким, подразливим запахом. Хлор зберігається і транспортується у рідкому стані. Коли рідкий хлор вивільняється в атмосферу, він швидко перетворюється на газ і розповсюджується, що робить його небезпечним при контакті з повітрям.

Аміак є токсичним газом або рідиною, яка може серйозно вражати людський організм. У великих концентраціях аміак може призвести до смерті. Побутовий аміак має значно меншу концентрацію і рідко викликає опіки, проте він має виражену подразнювальну дію.

Основні симптоми ураження хлором

При ураженні хлором можуть проявлятися різноманітні симптоми, які сигналізують про негативний вплив цієї отруйної речовини на організм:

• Затуманений зір: Ураження хлором може призвести до погіршення зору.
• Пекучий біль, почервоніння та бульбашки на шкірі: При прямому контакті газу з шкірою можуть виникати больові відчуття, почервоніння та утворення бульбашок.
• Відчуття печіння в носі, горлі та очах: Хлор викликає подразнення слизових оболонок дихальних шляхів і очей.
• Утруднене дихання або задишка: Може спостерігатися проблеми з диханням, що ускладнює дихальний процес.
• Нудота і блювота: Симптоми, що вказують на загальне отруєння і подразнення шлунково-кишкового тракту.
• Сльозотеча: Поява надмірного сльозовиділення також є характерною реакцією на вплив хлору.

Основні симптоми ураження аміаком

Ураження аміаком може проявлятися через ряд симптомів, які вказують на його токсичний вплив на організм:

1. Хімічні опіки на шкірі: Аміак може викликати серйозні опіки шкіри при прямому контакті, що призводить до болю і пошкодження шкірних тканин.
2. Почервоніння очей: Вплив аміаку може спричинити почервоніння очей, що є ознакою подразнення.
3. Сльозотеча: Збільшене вироблення сліз супроводжує подразнення очей.
4. Подразнення носа і горла: Аміак викликає неприємні відчуття і подразнення в носі і горлі.
5. Кашель: У відповідь на дратівливий вплив аміаку може виникати кашель, як реакція організму на подразнення дихальних шляхів.
6. Відчуття задухи: Може з'явитися відчуття важкості в грудях і утруднене дихання.
7. Задишка: Ураження аміаком часто супроводжується проблемами з диханням, включаючи задишку.

Перша допомога при ураженні хлором чи аміаком

При ураженні хлором або аміаком необхідно вжити термінових заходів для зменшення негативного впливу цих отруйних речовин. Ось кроки, які слід дотримуватися:

• Швидко покиньте небезпечну зону. Вийдіть на свіже повітря, щоб уникнути подальшого впливу токсичних речовин. Якщо стався викид хлору, рухайтеся на підвищення, оскільки хлор важчий за повітря і має тенденцію осідати в низинних районах. При викиді аміаку рухайтеся до низин, оскільки аміак легший за повітря і піднімається вгору.
• Використовуйте захисні засоби. Якщо є можливість, одягніть протигаз. У разі його відсутності, скористайтеся ватно-марлевою пов'язкою, змоченою водою або 5% розчином питної соди при ураженні хлором. При ураженні аміаком використовуйте розчин оцтової або лимонної кислоти низької концентрації.
• Промийте очі. Якщо парі аміаку або хлору потрапили в очі, зніміть контактні лінзи (якщо вони є) і промийте очі проточною водою протягом 10-15 хвилин.
• Зніміть забруднений одяг. Не знімайте одяг через голову; замість цього розріжте або розірвіть тканину. Якнайшвидше вимийте все тіло водою з милом, щоб усунути залишки токсичної речовини.
• Проти хлору та аміаку антидоти не існують. Найефективнішим засобом є вода, яка допомагає вивести отруйні речовини з організму. Основне лікування полягає у якнайшвидшому видаленні токсинів і наданні підтримуючої медичної допомоги.

Отруєння іпритом

Сірчаний іприт є видом хімічної зброї, що має шкірнонаривну дію. Під час Першої світової війни цей токсин використовувався для проведення хімічних атак. Іприт може перебувати в газоподібному, рідкому та твердому стані. Він зазвичай має характерний запах, що нагадує гірчицю або часник.

Вітер може переносити іприт на великі відстані, а його присутність в навколишньому середовищі може тривати від 1 до 2 днів, зокрема, при зниженій температурі повітря, цей період може продовжуватися тижнями або навіть місяцями. Ураження іпритом може мати кумулятивний ефект, накопичуючи токсичні впливи з часом.

Основні симптоми ураження іпритом

Ураження іпритом може проявлятися через різноманітні симптоми, що вказують на серйозний токсичний вплив на організм. Цей небезпечний хімічний агент може вражати різні системи органів, і його симптоми можуть змінюватися залежно від ступеня контакту з токсином:

1. Шкіра: На шкірі можуть виникати почервоніння і свербіж, які з часом можуть прогресувати до жовтих пухирів. Ці пухирі є результатом хімічних опіків і можуть викликати значний дискомфорт. Пошкодження шкіри може бути досить серйозним і вимагати спеціалізованого медичного догляду.
2. Очі: Роздратування очей є одним з перших симптомів. Це може супроводжуватися болем, набряком та сльозотечею. Пацієнти можуть також відчувати світлочутливість. Важкі ураження можуть призвести до інтенсивного болю або навіть сліпоти, яка може тривати до 10 днів, що потребує термінового лікування.
3. Дихальні шляхи: Контакт з іпритом може викликати різноманітні симптоми в дихальних шляхах. Це включає нежить, чхання, захриплість голосу, задишку і кашель. Запалення і подразнення слизових оболонок дихальних шляхів може призвести до значних проблем з диханням і потребує медичної допомоги.
4. Травний тракт: Іприт також може викликати симптоми в травному тракті, такі як болі в животі, діарея, лихоманка, нудота і блювота. Ці симптоми свідчать про системне токсичне ураження і можуть потребувати спеціального лікування для зменшення дискомфорту і запобігання ускладненням.
5. Ураження кісткового мозку: Хімічний вплив іприту може також негативно впливати на кістковий мозок, що веде до сповільнення гемопоезу (виробництва клітин крові). Це може призвести до панцитопенії, тобто зниження всіх видів клітин крові, що може викликати додаткові серйозні проблеми зі здоров’ям, такі як анемія, тромбоцитопенія і лейкопенія.

Загалом, симптоми ураження іпритом є серйозними та потребують термінового медичного втручання. Хоча симптоми можуть варіюватися залежно від ступеня експозиції, будь-який контакт з цим токсином є небезпечним і потребує професійного лікування для мінімізації шкоди для здоров’я.

Перша допомога при ураженні іпритом

При ураженні іпритом важливо вжити термінових заходів для зменшення негативного впливу іприту на організм. Ось кроки, які слід дотримуватися:

• Вийдіть з небезпечної зони. Якщо викид іприту стався на вулиці, підніміться на якомога вищу точку. Іприт важчий за повітря і має тенденцію осідати в нижніх шарах атмосфери. Таким чином, підняття на висоту допоможе уникнути подальшого контакту з токсичним газом.
• Зніміть забруднений одяг. Негайно звільніться від одягу, який міг бути забруднений іпритом. Це допоможе запобігти подальшому контакту токсичної речовини зі шкірою.
• Промийте уражені ділянки шкіри. Ретельно промийте всі уражені ділянки шкіри великою кількістю води. Для додаткового очищення можна використовувати 0.2-0.3% розчин хлораміну. Це допоможе усунути залишки іприту і зменшити ризик серйозних шкірних ушкоджень.
• Обробіть очі. Якщо іприт потрапив в очі, промийте їх великою кількістю води. Можна використовувати темні окуляри для захисту очей від подальшого подразнення. Якщо є можливість, захистіть очі також іншими доступними методами, поки не буде надана медична допомога.
• Не викликайте блювання. Якщо іприт потрапив через ротову порожнину, не намагайтеся викликати блювання. Це може погіршити ситуацію і призвести до додаткових ускладнень.
• Зверніться за медичною допомогою. Після надання первинної допомоги негайно зверніться за професійною медичною допомогою. Лікарі зможуть оцінити ступінь ураження і надати необхідне лікування.

Надання першої допомоги при ураженні іпритом є критично важливим для зменшення ризику серйозних ускладнень і забезпечення подальшого лікування.

Рекомендації, які можуть врятувати життя

За рекомендаціями CDC, для забезпечення безпеки та ефективної реакції під час хімічної атаки або ураження газами, дотримуйтесь наступних порад:

1. Швидкий вихід на свіже повітря. Якщо атака сталася в приміщенні, негайно вийдіть на вулицю і шукайте безпечне місце на відкритому повітрі. У разі атаки на вулиці, знайдіть найближче укриття, наприклад, будівлю, де ви зможете сховатися.
2. Укриття на вищих поверхах. Багато газів важчі за повітря, тому у теорії на вищих поверхах повинно бути безпечніше. Однак, у разі відсутності можливості визначити тип газу, краще терміново знайти будь-яке укриття, ніж зволікати.
3. Позбавлення від забрудненого одягу. Якомога швидше зніміть одяг, що міг бути забруднений газом, оскільки він може продовжувати виділяти небезпечні пари. Якщо ваш одяг потрібно знімати через голову, краще розріжте його ножицями, щоб уникнути подальшого контакту з токсичною речовиною. Якщо можливо, помістіть забруднений одяг у герметичний пластиковий пакет, хоча в екстрених ситуаціях це може бути не завжди доступно.
4. Промивання шкіри. Після зняття забрудненого одягу, промийте усі ділянки шкіри, які могли контактувати з газом, великою кількістю води. Найкраще використовувати воду з милом, але якщо мило відсутнє, використовуйте велику кількість води.
5. Обробка очей. Якщо газ потрапив в очі, промийте їх водою протягом 10-15 хвилин. Це допоможе зменшити подразнення і запобігти серйознішим ушкодженням.
6. Захист приміщень. Якщо ви знаходитеся вдома під час хімічної атаки, зашторте вікна мокрою ковдрою для зменшення проникнення газу всередину приміщення.
7. Уникайте штучного дихання рот в рот. Якщо ви виявили людину без ознак життя, не намагайтеся виконувати штучне дихання методом рот в рот, оскільки це може бути небезпечним у випадках хімічного отруєння.

Дотримання цих рекомендацій може суттєво знизити ризик серйозних ушкоджень і підвищити шанси на безпечне виходження з небезпечної ситуації.